Статті

Підписатися на RSS

Популярні теги Всі теги

Зимовий вечір (Спогади дитинства)

Як мама йшла на "вечорки",
В хустину кужіль загортала...
В зимовий вечір сніг хрусткий,
А я, маленька доганяла...


В бабусі хатка, як грибок,
Низенько стріха, білі стіни...
Я ледь встигала, як вовчок,
Заскочити у темні сіни.


А в хаті - тепло! і горить
Лампадка попід образами.
В печі вогонь палахкотить,
І чути тихий голос мами...


Пряде бабуся край вікна,
Хурчить, мов дзига, веретено,
Його мелодія сумна,
Звучить так тихо і пісенно.


Сідала мама і собі,
Свою роботу починала,
І пісня - в радості й журбі,
Мене на хвилях колисала.


Щось говорили - те, та се...
А я нічого не питала,
Затишний говір сон несе,
І я, мов в казці, засинала...


...Додому йдем, мороз тріщить,
Серденько - в захваті чи в страсі!..
О! я б хотіла вічно жить
У тому вимірі і часі!..
ID: 706710

Зимовий вечір...

Через поріг переступила тиша

Закрила двері і замовк весь світ.

Сьогодні я листа тобі напишу –

Це ж скільки зим?

І скільки довгих літ?


Мороз майструє на вікні фіранку,

Чудні узори візерунять скло…

Я бачила тебе сьогодні зранку,

Хоча, насправді, це давно було…


Погріється біля моєї печі

Зимовий вечір, наче білий кіт,

Якби ти зараз взяв мене за плечі…

Це ж скільки зим?

І скільки довгих літ?...


Зимовий вечір...

Зимовий вечір... в світлі ліхтарів
Кружляє сніг - це невловиме диво...
На вогник випадково ти забрів,
І стало в хаті тепло і щасливо!...


Хай сутінки синіють за вікном,
І заметіль кружляє серед ночі!...
...Зігрілось серце, але не вином,
А тим вогнем, що сяють твої очі!...


Немов маленька, до плеча тулюсь...
Цей будній вечір - він для мене свято!..
...Та... ти пішов... я вслід тобі дивлюсь...
Сама зосталась знову... щоб чекати!...






Зимовий вечір...

Зима лягла, мов кішка на вікні,
Я навіть чую, як вона муркоче...
А на душі так затишно мені,
Цілує сон мене ласкаво в очі...

 

Живий вогонь танцює у печі,
У відблисках стають живими речі...
Дрімає Ангел в тебе на плечі,
Дарує доля нам цей дивний вечір...

 

Моє лице від жару, аж горить!
...Мороз, мов дід, тупцює кругом хати...
З тобою серцем вмію говорить,
Але сьогодні хочу помовчати...

 

Сніжинки сипле грудень із ковша,
Гойдаються на стінах сині тіні...
А в тебе сяють очі...і душа!
І я зігріюсь у твоїм промінні!..