Статті

Підписатися на RSS

Популярні теги Всі теги

Листопад

Спалила осінь золоті мости,
Сліди печалі вітром позривала.
Лишились недописані листи,
Всі інші - у минуле відслала...


І, якось недоречно, невпопад,
З туманами й дощами, так невдало,
Мов чорний кіт, крадеться - листопад,
Коли вже й листя майже все опало.


Хвилини дня ще рве безжальна ніч,
Спиняють мить невидимі химери.
У роздумах, в полоні протиріч,
Ми у майбутнє прочиняєм двері.


Щоб зазирнути у полоні мрій,
В люстерко долі - що ж там буде далі?
Час підсумків, чекання і надій,
Записаних на кам"яній скрижалі.


Завершує коловорот Земля,
Їй ще пройти у вимірі пів кроку.
А вже в повітрі чується здалля
Відлуння свята і Нового року!
ID: 758586
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 03.11.2017 20:02:13

Листопад

Посвітліло в моєму саду,
Час пливе золотою рікою...
Вітер гонить хмарин череду,
Мов овечок, що йдуть з водопою...


Листопад!.. це і є - листопад...
Дощ яскраві пейзажі змиває...
Крок вперед і два кроки назад,
Тут ніхто не спішить, й не чекає...


В сірих буднях спинився весь світ,
Сонце ніби й не сходить ніколи...
Сльози-краплі з оголених віт,
Тихо падають в осінь... додолу...
ID: 698236


Між золотих відтінків листопаду

Між золотих відтінків листопаду
Зелених днів загублені сліди...
Спадає осінь в сонне царство саду
Краплинами небесної води.


Стоїть над світом неймовірна тиша,
Її накрила Вічності блакить...
Усі печалі осінь заколише,
Постелить м"ягко, а зима - приспить...
ID: 696816

Листопадова осінь...

Листопадова осінь втомилась...
Всі мелодії вітру - сумні...
Вже й калина червона схилилась,
Поклонилась у пояс мені...


Дощ дрібний заколисує тишу,
Намистини дарує гіллю...
...Я до тебе листа не напИшу...
Чи й напИшу... але не пошлю...


Це тому, що у часі спинились
Почуття на останній межі...
...Навіть осінь від нас вже втомилась,
Разом з нею ми стали чужі...
ID: 619784

Листопад не спеша...

Листопад не спеша,
Застилает дороги...
С ним уходят, шурша,
Все былые тревоги...

И в прозрачных садах
Листья - все под ногами!...
Небо смотрит на нас
Голубыми глазами...

Скоро снег заметет...
Что тогда с нами будет?!...
Только... знать наперед
Не положенно людям..

ID: 535227





Листопад...

Листопад, листопад...
Вже - ні кроку назад...
Під дощем будем довго бродити...
Клени, мов зорепад,
І каштановий град...
Та, ніхто не запросить у літо...

Листопадовий час
Найсумніший для нас...
Дні короткі, а ночі - безкраї...
Так бува кожен раз,
Сірі дні...без прикрас...
Але, все це - також проминає...

Квіти мокрі й сумні,
І замовкли пісні...
Все довкола, немов засинає...
Але в цьому пів сні
Звуки є чарівні!..
Світ - Різдвяного свята чекає!

ID: 534734





Вже листопад...

Вже листопад стежки мої заносить...
Так кольорово! жовто і багряно!
Ця неповторна чарівниця - ОСІНЬ!...
Приходить вчасно... а, здається - рано!..


Сріблястий іній на траву лягає...

Туманом сивим котиться в долину...

Холодний вітер рвучко обнімає

Струнку червонощоку горобину...


Таємно так, минаючи супрОтив, 

Ночами підкрадаються морози...

Дощі.. дощі змивають позолоту.

Що ж... за дощами не помітні сльози...


А листопад!

А листопад! а листопад!!!

Над світом крутиться... згорає...

Каштани падають, мов град,

І вже ніхто їх не збирає...


Дивлюсь в холодні небеса,

Немов в чужі холодні очі...

Так швидко гасне ця краса,

Що серце вірити не хоче...


Та... це життя...таке життя...

То вниз...то вгору... то дугою...

Заснуть надовго почуття...

І вже прокинуться весною...



Кінець листопада

Кінець листопада, кінець листопада…

Цій осені довгій – кінець.

А завтра зима, я побачити рада

Її кришталевий вінець.

 

Посріблені коси – пухнасті і білі

Нагадують ніжну фату…

І білим танком в голубій заметілі

Всі спогади я замету…