Статті

Підписатися на RSS

Популярні теги Всі теги

Блукає осінь

Блукає осінь між сумних дерев,
Дощем печаль на сіру землю сіє...
Де брати віру, із яких джерел?
І де шукати втрачену надію?


Нестерпну осінь змінює зима,
І стала зовсім непривітна хата.
Вже й не живу, а тлію крадькома,
Завжди у всьому в тебе винувата...


Хотіла заперечити тобі,
Та слів потрібних я не підібрала.
Душа втомилась в марній боротьбі,
Але тобі нічого не сказала.


Та, врешті решт - для чого це мені?
Ні радості, ні просвітку, ні волі.
На цьому світі я горю в вогні,
Чи кращої не заслужила долі?


Я вийду з дому і піду в світи,
Хай будь що буде - краще або гірше!
Що буде далі - не побачиш ти,
А я життя пізнаю зовсім інше.


Коли сади розквітнуть навесні,
Яскраве сонце серце відігріє.
І може щастя стрінеться мені,
Я тішусь тим, що вже про нього - мрію!
ID: 762628
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 27.11.2017 19:47:40

І знову осінь

І знову осінь трусить сіре сито,
Від снігу не лишилось і сліда...
Всю білу фарбу із палітри змито,
А небо й землю з"єднує вода.


Потішилися трішки - та й доволі,
Така в природи нескінченна гра.
По течії пливемо мимоволі
І віримо - на все своя пора...
ID: 760245
Рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата надходження: 13.11.2017 19:15:09

Наша зустріч

Наша зустріч спокійна, як осінь,
Відблиск сонця в вечірній свічі...
Павутинки вплелися в волосся,
Та, вони непомітні вночі.


Ніжний погляд, вуста пахнуть медом,
Поцілунку солодке вино!..
На обійми твої з теплим пледом,
У душі я чекала - давно!


Я сміюсь, як маленька дитина,
Ти жартуєш також, як дитя!
Саме ця неповторна хвилина
Визначає доцільність буття!
ID: 753052

Пейзаж осінній

Пейзаж осінній, як же все красиво!
Прозоре небо, наче срібний дзвін!
Я вам дарую трішки позитиву,
Я думаю, не зайвим буде він!


Пошурхотіти листям вам бажаю,
Каштани позбирати у траві.
Знайти стежину, що веде до раю,
Вінок кленовий - німб на голові!


А листя! листя - жовте і багряне,
Мозаїка казкових вітражів!
Це - вечори немислимих романів,
Пора пророчих кольорових снів!


Намисто горобини і калини,
Рубіново осяяло мій сад.
А на лозі - бурштинові краплини,
Налився соком диво-виноград!


Прийміть цю осінь, як найкраще свято,
Яке раз в рік проходить по землі!
Щоб ви не мали часу сумувати,
І відпустили всі свої жалі...


Хай сонце щедро золотом проллється,
Як Божий дар з небесного ковша!
І тихим сміхом серце засміється,
І спокоєм наповниться душа.
ID: 752899


Все закінчилось

Все закінчилось на високій ноті,
Такий бурхливий був апофеоз!
Душа немов погрязла у болоті,
А в голові - відлуння літніх гроз...


Та все минає... все уже минає,
І час, і світ, а разом з тим і ми.
Осінній дощ усі жалі змиває,
І серце омивається слізьми.


Хоч сумно восени і так невтішно,
Бо жовтень сонця вже не принесе.
Та айстри знову розцвіли розкішно,
А квіти я люблю понад усе!
ID: 752578

Осінній вечір

А ти мій вечір так і не зігрів,
Дивуюся - на що ж я сподівалась?
Мені було б достатньо кілька слів,
І я б у них, як в кокон, заховалась.


Вони були б зі мною в самоті,
Світили б в серці в холоди зимові.
Я так чекала вперше у житті,
Але вони не ожили в розмові...


Буває часом, ясно все без слів,
І тепло на душі в морози люті.
Та ти мій вечір так і не зігрів,
І так майстерно не дійшов до суті.


... Стікає віск із білої свічі,
І кава захолола в філіжанках.
Надії розбиваються вночі,
Щоб я могла проплакати до ранку...
ID: 752407


Вечір сьогодні

Вечір сьогодні зі смаком м'яти,
Перша зоря зійшла...
Стукає осінь у вікна хати -
Все таки, ти прийшла?


Дощ перестав, прояснилось небо,
Краплі бринять на склі,
Думала я, що прийду до тебе,
Стежка зника в імлі...


Ніч не спішить почуття згортати,
У золотий сувій...
Вечір сьогодні зі смаком м'яти,
Як поцілунок твій!..
ID: 752079

Я не знаю...

Я не знаю, що тобі сказати,
Слів потрібних, мабуть, не знайду...
Не закличу до своєї хати,
Приготую каву у саду.


Світиться рубіном кущ калини,
Листя з вишні - золотим дощем.
Не питай, будь ласка, хто з нас винен?
Бо і так на серці сум і щем...


Павутиння біле вітер носить,
Я його у коси заплела.
...Тут ніхто не винен, винна осінь...
Бо вона непрошена - прийшла...
ID: 751160

Злітає листя

Злітає листя, наче звуки танго,
Тремтить берізка у обіймах вітру!
Піднявся ввись золотокрилий янгол,
Кружляє осінь птахом у повітрі.


Крилом гарячим розганяє хмари,
Високе небо сяє, мов топази.
Вже стільки раз я бачила ці чари,
Та, все одно - дивуюся щоразу!


Така яскрава, світла, ясноока,
В розкішні шати вишукано вбрана,
...І душу огортає тихий спокій,
Коли на землю падають каштани.


Вклоняюсь низько, щоби їх підняти,
Вдивляюсь в їх сяйливі карі очі.
І тішуся - не треба сумувати,
Бо серце в осінь вірити не хоче!..
ID: 750992

Осіннє золото

Чи ти мені не так сказав,
Чи я не зовсім зрозуміла?..
В багряних вогнищах заграв,
Я серце так і не зігріла.


Осіннє золото й кармін,
Усе горить, та не згорає.
Гаряча кава, ти... камін,
Чого нам ще не вистачає?


Якби - червоного вина,
Щоб в жилах кров зашумувала!
...Звучить мелодія сумна,
А я колись веселу грала!..


Що ж, біг життєвої ріки
Спинить ще не вдалось нікому...
А засвітить нові зірки
Вдвох значно краще, ніж одному!
ID: 750698